GROCHOLSKI Michał Andrzej (1705-1768) – działacz wojskowy, polityczny i społeczny. Pochodził ze starego szlacheckiego rodu herbu Syrokomla, gniazdem którego były Grocholice woj. Sandomierskiego Inną posiadłością rodową był Grabów, i dlatego niektórzy Grocholscy podpisywali się „z Grocholic”, a niektórzy „z Grabowa”. Założycielem tak zwanej „głównej”, lub „wojewódzkiej” linii rodu, do którego należał G., był synem Łukasza, jednego z najbardziej zagorzałych dysydentów swojego czasu, i Doroty Zielińskiej, Job Jakub (między 1632 i 1637). Wdowa po nim, Elżbieta z Dzielińskich, i dzieci są wymienione w kamienieckich aktach ziemskich (5.ХІ.1637) jako właściciele Mykytynciw na Podolu.

Piatnyczański zamek Litografia według rysunku → N. Ordy*.
Piatnyczański zamek Litografia według rysunku → N. Ordy*.

G. urodził się 5.III. Był prawnukiem Joba Jakuba, wnuka Stefana, bracławskiego subdapifera, który przeszedł na katolicyzm, i Katarzyny Konstancji z Pelkiw, synem Ludwika, dobrzańskiego cześnika, i Justyny z Lenewiczów. Miał siostrę Franciszkę. Od wczesnej młodości zaczął wojskową służbę. W pancernym chorągwi ks. J. Wiśniowieckiego szybko został porucznikiem Na rozkaz wielkiego hetmana koronnego – J. Potockiego (od 28.XII.1736) staną na czele miastowych kozaków w przygranicznych ukr. starostwach do walki z hajdamakami. Za skuteczne tłumienie hajdamackich występów król August III 1752 r. przyznał mu tytuł rotmistrza pancernej chorągwi.

G. został bracławskim cześnikiem (1736). Dwukrotnie wybrany posłem na generalny sejm z woj. bracławskiego, z honorem pełnił różne obowiązki komisarza i radnego. Jako poseł z woj. wołyńskiego na sejm 1764 r. podpisał elekcję S. Poniatowskiego. Wspaniały prawnik, stał się sławny także na stanowisku ziemskiego sędziego woj. bracławskiego. 1744). Za jego działalność w pamięci wdzięcznej podolskiej szlachty zapisał się jako „Defensor Patriae” („Obrońca Ojczyzny”).

Nie miał żadnej posiadłości ziemskiej. Razem z ojcem miał prawo do 11 tysięcy złotych, zabezpieczonych w Borszahowce woj. kijowskiego Majątek ten był przechowywany przez rodziców w zadeklarowanym posiadaniu na podstawie umowy (sporządzonej 1.IX.1717 w Wyszniwce) z wielkim lit. hetmanem M. Wiszniewieckim, jednak zgodnie z umową (od 15.IX.1727) z A. Grocholskim, rotmistrzem królewskim, Ludwik i Michał zrezygnowali z prawa na tę kwotę. G. również odziedziczył kwoty zabezpieczone na Żernice w Sanockiej ziemi (od ojca) i na Czerepaszyncach woj. bracławskiego. (od matki).

Michał Grocholski i jego żona Anna z Radzimińskich*
Michał Grocholski i jego żona Anna z Radzimińskich*

W 1725 r. ożenił się z Anną Radzimińską, córką Michała, Ciechanowskiego stolnika, dziedzica Dziuńkowa, Piatniczan, Sabarowa. Soroczyna, Woronowicy i Stepanówkęw woj. bracławskim, i Małgorzaty z Kamieńskich. Za umową przedmałżeńską (zawartą 10.II.1725 w Piatniczanach) Anna miała otrzymać w posagu 10 tys. zł. zabezpieczonych z Piatniczan i Sabarowego. Wykonując umowę, jej ojciec zapisem z 2.III.1725 w Winnickich aktach grodzkich dał młodym na 2 lata Sabarów w zabezpieczenie wynajmu na ww. kwotę. Z pięciorga dzieci Radzimińskich trzech synów i córka zmarli bez potomków, więc Anna później odziedziczyła po ojcu wszystkie wymienione posiadłości w woj. bracławskim.

Umiejętnie zarządzając majątkiem swojej żony G. znacznie je pomnożył, kupując w tym samym woj. Trostaniecki i Stryżawski (w A. Potockiego) klucze, a na Wołyniu – Hryciw (1752 r. w S. Lubomirskiego) i Malinki. Ponadto, otrzymał od dworskiego litewskiego marszałka J. Sanguszka z Ostrozkiej ordynacji Tereszki, a wraz z żoną i synami (zapisem z 4.VI. 1751 w Lublinie) w dożywotnie posiadanie zabezpieczenia o wartości 75 917 zł. Zoziw, Kamyszowuju, Parijiwku, Liulincy, Strelnyky i Selewkiwkę w woj. bracławskim Wraz z synami 1751 r. miał proces z Kalinowskimi za Strzyżawkę.

Mieszkał przewarznie w Tereszkach, ale miał także obronny zamek w Piatniczanach, zbudowany zdaniem – Z. Grocholskiego, na długo przed przejściem Piatniczan w ręce Grocholskich (jednakże zdaniem R. Aftanazji*, został zbudowany G. i jego synem Marcinem). Hojnie wspomagali świątynie: wraz z żoną założył dla Winnickiego konwentu dominikanów kamienny kościół pod wezwaniem Wniebowzięcia Najświętszej Maryi Panny i klasztor i zapisał (27.XII.1758 w Tereszkach) na ich utrzymanie 30 tys. zł. zabezpieczonych od Woronowic, a na utrzymanie domu dla obłąkanych przy klasztorze wyznaczył w duchowym testamencie (1.VIII.1768) 14 tys. zł. Poza tym kościół jezuitów w Winnicy ozdobił wieloma ołtarzami i amboną, zbudował katolicką kaplicę w Tereszkach i unicki kościół parafialny Narodzenia Nmp w Piatnyczanach (1732), zapisał 20 tys. zł. na ołtarzu Najświętszej Maryi panny w Lopatinskim kościele. W podziemiach Winnickiego kościoła dominikanów zorganizował rodzinny grobowiec, w którym pochowano jego i żonę.

W małżeństwie z Anną Radzimińską miał dzieci: → Marcina, → Franciszka, Franciszkę, zamężną za Remigianem Elowickim , koronerem łuckim, Justynę- za Stanisławem Kordyszem, Petroneliu- za Wojciechem Bohatkom, Anielą – za Adamem Urbańskim, skarbnikiem Sanockim, і Agnieszkę – za Wojciechem Raciborowskim.. Syno wie 30.IX.1771 w Tereszkach sporządzili akt o podziale majątków rodzicielskich. Ogólnie po G. jego synowie odziedziczyli 32 wsi, 2 miasteczka i 3 dwory (we Lwowie, Dubnej i Winnicy), a córki – 60 tys.

Slow. geogr. (Pietniczany); *Aftanazy, t. 10, s. 284-286. 296, 297 (зобр. дружини Ґ.) 393-394, 413, 507; Boniecki, t. VII, s. 66; Niesiecki, t. IV, Urbański (1). s. 55, 64, 66; Urbański (2), s. 74; Uruski, t. IV, s. 378-379; Drwęca [Radzimiński Z.] Pietniczany i ich dziedce, Kr., 1878, s. 5-6: Grocholski Z. Pietniczany//PK, t. III, s. 84-85; Grocholski Z. Skała //PK, t. IV, s. 166–67; – АЮЗР, ч. III, t. 3, c. 233-234, 2. 639; Труды ПЕИСК, c. 211, 245, 246, 248; Teодорорич M. И. Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии, Поч., 1893, т. III, c. 552-554; — ДАВО; ф. 470, оп. 4, спр. 881, арк. 41-52; ф. 480, оп. 1, спр. 42, арк. 503-506, спр. 57, арк. 552-552 зв.

Biogram pochodzi z książki ZNANI POLACY W HISTORII WINNICZYZNY autorstwa pani Wiktorii Kolesnyk.

 


 

ҐРОХОЛЬСЬКИЙ (Grocholski) Міхал Анджей (1705-1768) – військовий, політичний і громадський діяч. Походив з давнього шляхет¬ського роду герба Сирокомля (Syrokomla), гні¬здом якого були Ґрохоліце Сандомирського воєв. Іншим родовим маєтком був Ґрабув, і тому деякі Ґрохольські писалися «з Ґрохоліц», а деякі – «з Ґрабува». Засновником т. зв. «головної», або «воєводської» лінії роду, до якої належав Ґ., був син Лукаша, одного з найзавзятіших ди¬сидентів свого часу, та Дороти Зєлінської, Йоб Якуб (між 1632 і 1637). Його вдова, Ельжбєта із Дзєлінських, і діти згадуються в кам’янецьких земських актах (5.ХІ.1637) як власники Микитинців на Поділлі.

П’ятиичанський замок. Літографія за малюнком → Н. Орди*.
П’ятиичанський замок. Літографія за малюнком → Н. Орди*.

Ґ. народився 5.III. Був правнуком Йоба Якуба, онуком Стефана, брацлавського підстолія, який перейшов у католицизм, і Катажини Констанції з Пельків, сином Людвіка, добжинського чесника, і Юстини з Лєневичів. Мав сестру Францішку. Від ранньої молодості розпочав військову службу. У панцирній хоругві кн. Я. Вишневецького швидко став поручиком. За наказом вели¬кого коронного гетьмана – Ю. Потоцького (від 28.ХІІ.1736) очолив городових козаків у прикордонних укр. староствах для боротьби з гайдамаками. За успішне придушення гайдамацьких виступів король Август III 1752 р. надав йому звання ротмістра панцирної хоругви.

Ґ. був брацлавським чесником (1736). Двічі обраний послом на сейми від Брацлавського воєв., з честю виконував різноманітні комісарські й депутатські обов’язки. Як посол від Волин¬ського воєв. на сейм 1764 р. підписав елекцію С. Понятовського. Чудовий правник, став відо¬мим також на посаді земського судді Брацлавсь¬кого воєв. (1744). За його діяльність у пам’яті вдя¬чної подільської шляхти записався як «Defensor Patriae» («Захисник Вітчизни»).

Жодним земельним маєтком не володів. Ра¬зом з батьком мав право на 11 тис. зл., забезпече¬них на Борщагівці Київського воєв. Цей маєток його батьки тримали в заставному володінні за контрактом (складеним 1.Х.1717 у Вишнівці) з великим лит. гетьманом М. Вишневецьким, од¬нак за угодою (від 15.ІХ.1727) з А. Ґрохольським, королівським ротмістром, Людвік і Міхал поступилися правом на цю суму. Ґ. також успад¬кував суми, забезпечені на Жерниці в Саноцькій землі (від батька) і на Черепашинцях Брацлавсь¬кого воєв. (від матері).

Міхал Ґрохольськнй і його дружина Анна л Радзімінських*
Міхал Ґрохольськнй і його дружина Анна л Радзімінських*

У 1725 р. одружився з Анною Радзімінською, донькою Міхала, цехановського стольника, діди¬ча Дзюнькова, П’ятничан, Сабарова. Сорочи¬на, Вороновиці та Степанівки в Брацлавському воєв., і Малґожати з Камєнських. За передшлюбною угодою (укладеною 10.ІІ.1725 в П’ятничанах) Анна мала отримати в посагу 10 тис. зл., забезпечених на П’ятничанах і Сабарові. Вико¬нуючи угоду, її батько записом від 2.ІІІ.1725 у вінницьких гродських актах віддав молодим на 2 роки Сабарів у заставну оренду на вищеназва¬ну суму. З п’ятьох дітей Радзімінських три сини й донька померли без нащадків, тому Анна пізні¬ше успадкувала від батька всі перелічені маєтки на Брацлавщині.

Уміло управляючи маєтками дружини, Ґ. значно їх примножив, купуючи в тому ж во¬єв. Тростянецький і Стрижавський (в А. Пото¬цького) ключі, а на Волині – Гриців (1752 р. в С. Любомірського) і Малинки. Крім того, отри¬мав від надвірного лит. маршалка Я. Сангушка з Острозької ординації Терешки, а разом з дру¬жиною та синами (записом від 4.VI. 1751 в Лю¬бліні) у пожиттєве заставне володіння вартістю 75 917 зл. Зозів, Очеретню, Паріївку, Люлинці, Стрільники й Селевківку на Брацлавщині. Разом із синами 1751 р. мав процес з Каліновськими за Стрижавку.

Мешкав переважно в Терешках, але мав та¬кож оборонний замок у П’ятничанах, збудова¬ний, за твердженням — З. Ґрохольського, задов¬го до переходу П’ятничан у руки Ґрохольських (на думку ж Р. Афтанази*, був збудований Ґ. і його сином Марціном). Щедро жертвував на хра¬ми: разом з дружиною фундував для Вінниць¬кого конвенту домініканців мурований костьол Успіння Пресвятої Богородиці та кляштор і запи¬сав (27.ХІІ.1758 в Терешках) на їхнє утримання 30 тис. зл., забезпечених на Вороновиці, а на угримання богадільні при кляшторі призначив у духовному заповіті (1.VIII.1768) 14 тис. зл. Крім гого. костьол єзуїтів у Вінниці прикрасив кіль¬кома вівтарями й амвоном, збудував католицьку каплицю в Терешках і уніатську парафіяльну церкву Різдва Богородиці в П’ятничанах (1732), записав 20 тис. зл. на вівтар Діви Марії в Лопатинському костьолі. У підземеллі Вінницького домініканського костьолу влаштував родинний склеп, де поховали його та дружину.

У шлюбі з Анною Радзімінською мав дітей: → Марціна, → Францішека, Францішку, заміжню за Реміґіаном Єловіцьким, луцьким хо¬рунжим, Юстину – за Станіславом Кордишом, Петронєлю – за Войцєхом Боґатком, Анєлю – за Адамом Урбанським, саноцьким скарбни¬ком, і Агнєшку – за Войцєхом Раціборовським. Сини 30.IX.1771 в Терешках склали акт про поділ батьківських маєтків. Загалом по Ґ. його сини ус¬падкували 32 села, 2 містечка та 3 двори (у Льво¬ві, Дубні й Вінниці), а доньки – по 60 тис. зл.

Slow. geogr. (Pietniczany); *Aftanazy, t. 10, s. 284-286. 296, 297 (зобр. дружини Ґ.) 393-394, 413, 507; Boniecki, t. VII, s. 66; Niesiecki, t. IV, Urbański (1). s. 55, 64, 66; Urbański (2), s. 74; Uruski, t. IV, s. 378-379; Drwęca [Radzimiński Z.] Pietniczany i ich dziedce, Kr., 1878, s. 5-6: Grocholski Z. Pietniczany//PK, t. III, s. 84-85; Grocholski Z. Skała //PK, t. IV, s. 166–67; – АЮЗР, ч. III, t. 3, c. 233-234, 2. 639; Труды ПЕИСК, c. 211, 245, 246, 248; Teодорорич M. И. Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии, Поч., 1893, т. III, c. 552-554; — ДАВО; ф. 470, оп. 4, спр. 881, арк. 41-52; ф. 480, оп. 1, спр. 42, арк. 503-506, спр. 57, арк. 552-552 зв.