Krótkie wspomnienie o Stanisławie Grocholskim, synu Zdzisława

Dnia 8 lutego 2002 roku zmarł w Chateau de Valduc w Belgii Stanisław Bohdan hr. Grocholski – senior rodziny, dziennikarz, publicysta, działacz społeczny i polityczny.

Urodził się 4. listopada 1912 r. w Pietniczanach na Podolu, jako syn Zdzisława i Marii z hr. Sołtanów. Był absolwentem Kolegium Księży Marianów na Bielanach w Warszawie oraz Wydziału Prawa Uniwersytetu Warszawskiego i Szkoły Nauk Politycznych (1938). Pracował w Konsulacie Generalnym w Marsylii (1938-1940). W latach 1941-1945 był oficerem specjalnym sztabu Naczelnego Wodza. Redagował „Dziennik Polski” i „Dziennik Żołnierza” (sprawy międzynarodowe, Londyn 1959 – 1979), „Życie” (1969 – 1972), Biuletyn Międzypolonijny (1975 – 1978), był Powiernikiem Fundacji Veritatis (przewodniczący 1979 – 1989).

Należał m.in. do Catholic Council for Polish Welfare, Pax Romana, Anglo-Polish Society, Polskiego Ruchu Niepodległościowego „Niepodległość i Demokracja”, Polskiego Związku Federalistów w Londynie, Komitetu Oświaty dla Polaków w Wielkiej Brytanii, Union Europeenne des Federalistes we Francji i Belgii, Polskiej Sekcji „Paix et Liberte”, Północnoamerykańskiego Studium Spraw Polskich, Information Centre for Polish Affairs i European Liason Group w Londynie, oraz Polskiej Rady Ruchu Europejskiego. Był ponadto Kawalerem Zakonu Rycerskiego Grobu Świętego i Członkiem Komitetu Doradczego ds. Integracji Europejskiej przy Prezesie Rady Ministrów RP.

Odznaczony Krzyżem Komandorskim Orderu „Polonia Restituta”, Krzyżem Walecznych i Krzyżem „Pro Excclesia et Pontifice”.


ҐРОХОЛЬСЬКИЙ (Grocholski) Станіслав (1912-2002) – журналіст, публіцист, суспільний і політичний діяч. Народився 4.ХІ в П’ятничанах. Був сином → Здзіслава та гр. Марії з Солтанів. У Варшаві закінчив колегіум маріанів, потім юри¬дичний фак. ун-ту та Школу політичних наук (1938). Працював у генеральному консульстві в Марселі (1938-40). У 1941-45 рр. був офіцером штабу головнокомандувача. Пізніше редагував часописи «Dziennik Polski», «Dziennik Żołnieża» (міжнародні справи, Лондон, 1959-79), «Życie» (1969-72), «Biuletyn Międzypolonijny» (1975–1978). Був довіреним, а в 1979-89 рр. головою фундації «Veritatis».

Входив, зокрема, до таких громадських орга¬нізацій, як Католицька рада з добробуту поляків (Catholic Council for Polish Welfare), Міжнарод¬ний рух католицьких студентів «Рах Romana», Англ.-пол. т-во (Anglo-Polish Society), Пол. рух за незалежність «Незалежність і демократія», Пол. союз федералістів у Лондоні, Комітет освіти для поляків у Великій Британії, Європейський союз федералістів (Union Europeenne des Federalistes) у Франції та Бельгії, пол. секція т-ва «Мир і сво¬бода» («Раіх et Liberte»), Північноамер. студії пол. справ, Інформаційний центр з пол. питань (Information Centre for Polish Affairs), Група єв-ропейських зв’язків (European Liason Group) у Лондоні, Пол. рада європейського руху. Був чле¬ном консультативного комітету європейської ін¬теграції при голові Ради Міністрів Польщі. Був кавалером Рицарського ордену Святого Гробу. Мав відзнаки: командорський хрест ордена Від¬родження Польщі, Хрест Доблесних і папський хрест Pro Exclesia et Pontificc.

Помер 8.11.2002 в Шато де Вальдюк (Бель¬гія). Був одружений від 1980 р. з Елізабет Янссен (*1917).

Вікторія Колесник – Відомі поляки в історії Вінниччини