Grocholski Zdzisław Henryk Adam (1881-1968) – działacz publiczny i polityczny. Urodzony 26.I` w Piatnyczanach powiatu winnickiego Był synem – Stanisława i Wandy z Zamoyskich (1846-1922). Otrzymał gruntowne wykształcenie domowe. W 1899 roku produkcja amunicję uszkodził oko, którego nie dało się uratować; Od tego czasu nosił ciemne okulary. Studiował prawo na Nowo rosyjskim uniwersytecie (Odessa).

Здзісь Ґрохольський. Бл. 1883 р.*
Здзісь Ґрохольський. Бл. 1883 р.*

Był jednym z najbardziej znanych działaczy gospodarczych i społecznych na Podolu. W marcu 1907 r. na zaproszenie zarządu Podolskiego rolniczego konsorcjum (ze centrum w Kamieńcu Podolskim) wszedł w kuratorium jego winnickiego oddziału i został wybrany jej przewodniczącym. 1.VII` tego samego roku oddział wyodrębnił się jako Winnickie konsorcjum rolnicze, a G, wybrany 18.V. 1908` prezesem jej zarządu, pełnił swoje obowiązki w ciągu pięciu następnych lat. Ponadto, aktywnie działał w „Podolskim Stowarzyszeniu Gospodarstw Rolnych”, w którym był przewodniczącym oddziału prawidłowego łowiectwa i członkiem zarządu (od V. 1913). Materialnie wspierał założoną przez tą spółkę szkołę praktyczną ogrodnictwa i rolnictwa w Humennym powiatu winnickiego Niejednokrotnie był wyróżniany na wystawach „ПТСГ”, w szczególności na targach 1912 r. gdzie otrzymał srebrny medal spółki jako właściciel 5 koni krwi arabskiej i chwalebny list zarządu Głównego organizacji ziemnej i rolnictwa imperium Rosyjskiego jako właściciel byczka oldenburskiej rasy Brusa. Stał na czele założonej przez jego ojca i wujka → Tadeusza Grocholskiego Winnickiego pożyczkowego i oszczędnościowego gospodarstwa (Od ok. 1909 r.), w którym zawsze występował na zebraniach w języku ukraińskim i dbał, aby w spółce była biblioteka z ukraińskimi książkami. Był również przewodniczącym Winnickiej spółki swobodnej straży pożarowej. Współfinansował publikację pierwszego na Podolu ukraińskiego czasopisma-gazety «Світова зірниця» – „Światowa gwiazda” (→ I. Wołoszynowski) Złożył hojne datki, w szczególności na stworzenie koła „Sport” (1910) dla uczniów Winnickiej szkoły prawdziwej. W latach 1911–1914 został wybrany winnickim powiatowym ziemskim radnym. Z inicjatywy G. w Winnicy zbudowano fabrykę superfosfatu – własność powstałego w 1910 roku Podolskiej przemysłowej spółki akcyjnej, prezesem którego był G. Zakład rozpoczął działalność w dniu 12VII.1912 r., Miał kapitał akcyjny w wysokości 800 000 rubli, roczny obrót w latach 1913/14. – około 679 tysięcy rubli i faktycznie dostarczał całej prawobrzeżnej Ukrainie superfosfat. Po rozpoczęciu się I wojny światowej G. założył szpital w posiadłości Piatniczańskiej i 25.VIII.1914 przekazał go do Komitetu Winnickiego Czerwonego Krzyża, którego członkiem był od czasu jego powstania i do września 1915 r. (Szpital istniał do 3.11.1915`). Stał na czele Winnickiego powiatowego komitetu wojskowo-przemysłowego, utworzonego w Winnicy 3.VIII.1915. Wraz ze swoim zastępcą O. Eksnerom został oddelegowany do Piotrogrodu na zjazd przedstawicieli komitetów wojskowo-przemysłowych Rosji (z 26.II.1916). Należał do polskiego stowarzyszenia pomocy ofiarom wojny.

Na początku I wojny światowej do G. należały Piatniczański klucz z czterema folwarkami i lasami, Obidniański klucz z pięcioma folwarkami i lasami (Obidne kupił w 1907 r. u F. Przesmyckiego) w powiecie bracławskim, kilka domów i 35 dziesiątków w Winnicy, domy w Warszawie, lasy w Wiatskiej guberni a także różne własnościowe przedsiębiorstwa, w szczególności cegielnie w Obidnym i Piatnyczanach, zmechanizowana fabryka podków w Piatnyczanach, która zaczęła działać na początku. 1917 r., a także udziały w przedsiębiorstwach akcyjnych, w tym w eksploatacji kamieniołomów granitowych.

Zdzisław Grocholski - polski komisarz ziemi Podolskiej. Portret**. Na dole jego autograf, 18.ХІ.1910’' (спр. 5, арк. 10***). ok. 1883 r.*
Zdzisław Grocholski – polski komisarz ziemi Podolskiej. Portret**. Na dole jego autograf, 18.ХІ.1910’’ (спр. 5, арк. 10***). ok. 1883 r.*

G. został rezydentem w Piatnyczanach. W pałacu zostały zgromadzone przez wiele pokoleń Grocholskich bogate zbiory: artystyczne, numizmatyczne, naturalne, starożytna i myśliwska broń, biblioteka (ok. 10 tys. tomów). Wozownia zawierała kolekcję załóg, z których korzystano w ciągu ostatnich kilku stuleci. W stajni zawsze było 36 koni rasowych pochodzących ze stada arabskiego → W. Rzewuskiego, którego część w latach 60-tych XIX w. przeszła do Piatnyczan. W pobliżu, w Czarnym lesie, położony był zwierzyniec, założony jeszcze przez → Marcina Grocholskiego, – miejsce spacerów winniczan, przede wszystkim uczniów szkół. Kaplica pałacowa w Piatnyczanach z 1906 roku uważana była za filię w parafii Winnickiej. Również G. zbudował w Piatniczanach na początku XX wieku cerkiew.

Po abdykacji cara z inicjatywy G. 6.III.1917 w Winnicy zostało zwołane spotkanie przedstawicieli miejskich organizacji społecznych (49). Na nim, w celu promowania nowego rządu utworzona została Rada przedstawicieli organizacji pozarządowych z komitetem wykonawczym. G., został wybrany na przewodniczącego tego komitetu, w rzeczywistości uosabiał władzę wykonawczą w Podolskiej guberni Rosyjskie wojska, stacjonujące w Winnicy, właśnie przed nim składali przysięgę Tymczasowego rządu.

Pałac Grocholskich w Piatnyczanach, zdjęcie przed 1914 rokiem.**
Pałac Grocholskich w Piatnyczanach, zdjęcie przed 1914 rokiem.**

Na III zjeździe polskiej organizacji w Ukrainie (tak zwany Polski zjazd na Rusi), który odbył się w Kijowie 18-24.VI.1917, był przewodniczącym, a materiały zjazdu tego samego roku wydał w Winnicy pod tytułem „Zjazd Polski na Rusi”. Z przeznaczeniem Polskiego komitetu wykonawczego w Ukrainie, potwierdzonego wyborami na Podolu, w latach 1917-20 był polskim komisarzem ziemi Podolskiej. Zainicjował utworzenie w Winnicy 1917 r. handlowego gimnazjum koedukacyjnego w pomieszczeniu państwowego gimnazjum dla kobiet. Gimnazjum przetrwała do końca 1919 r., pod koniec już w prywatnych pomieszczeniach. Jako członek zarządu głównego (skarbnik) stowarzyszenie oświatowe „Polska Macierz Szkolna na Podolu”, utworzone 15.V.1917 w Winnicy, kupował w Kijowie podręczniki, a w końcu 1917 r. wraz z → F. Jaroszyńskim, → R. Bninskim i kilkoma innym polskimi ziemiaństwem nabył jedną z największych w Winnicy drukarni, znaną jako „Drukarnia Niepokojczyckiej” i przemianowaną na „Polską drukarnię w Winnicy”. Drukowała dla stowarzyszenia programy i podręczniki, głównie abecadła, książki o tematyce religijnej (katechizmy i modlitewniki), popularne wykłady, pracę W. Studnickiej „Skąd się wzięli Polacy na Rusi” oraz inne., A ponadto tygodniki „Przegląd Rolniczy” i „Życie Polskie”. W domu G. (być może, na ul. Chlebnej) znajdowało się podolskie centrum Centralnego komitetu obywatelskiego Królestwa Polskiego w Rosji. G. żona opiekowała się polskimi żołnierzami i repatriantami, którzy wracali ze wschodu.

Żona Zdzisława Grocholskiego Maria z Sołtanów. Francuska pastel**.
Żona Zdzisława Grocholskiego Maria z Sołtanów. Francuska pastel**.

W czasie rewolucji dzięki pomocy miejscowych chłopów i robotników, a także winnickich przewoźników wiele obrazów i cennych przedmiotów (nawet mebli) G. mógł wywieźć z Piatnyczan do Winnicy. Jednak duża część pozostała na miejscu i spłonęła wraz z pałacem, podpalonym w noc z 17 na 18.1.1918, lub został splądrowany. Za rządów hetmana P. Skoropadskiego latem 1918, G. po powrocie do Piatnyczan, zdołał zasłonić mury zamku dachem, a tym samym uchronić je przed ostatecznym zniszczeniem. W Winnicy kolekcje weszły 1918 r. do nowo powstałego muzeum krajoznawczego. 13.ХІ.1918 G. wywiózł rodzinę z Winnicy do Warszawy.
Jesienią 1919 r. przyjeżdżał na Podole za matką i siostrą. Od końca kwietnia do połowy czerwca 1920 r. znajdował się w Winnicy, 16.V brał udział w przyjęciu → J. Piłsudskiego w mieście, które stało się tymczasową stolicą UNR. W tym czasie udało się zabrać z muzeum krajoznawczego część rodzinnych zbiorów i wywieźć je do Warszawy i nabytego 1921 r. posiadłość Poniatów (1944 r. wszystkie zbiory zostały utracone zarówno w stolicy, jak iw nowym wiejskim posiadłości G.). W 1920 r. był oficerem łączności w ochotniczej kawalerii majora Jaworskiego.

Zdzisław Grocholski. Zdjęcie.**.
Zdzisław Grocholski. Zdjęcie.**.

W Polsce przewodniczył Kołem polaków ziem ruskich, na środki którego została wydana jego praca „Kresowe ziemie ruskie najjaśniejszej Rzeczypospolitej” , W., 1929), dedykowana polskim władcom ziem na ukr. terytorium. Ponadto był przewodniczącym Związku ochrony polaków poszkodowanych z powodu wojny i rewolucji. Współzałożyciel sieci przedsiębiorstw amunicji „Pocisk SA”, przez siedem lat kierował jej zarządem. Był również współzałożycielem firmy «Lechita-Naftowa SA» (pol.-norweskie. towary ryby, siatki, bot „Syrokomla”).

Pracował nad historią swego rodu, w szczególności napisał artykuły «Pietniczany» („Liatyczany”, «Pamiętnik kijowski», t. III, Lon., 1966) i «Skała» ,( tamże., t. IV, Lon., 1980). Był dowódcą rycerskiego zakonu Bożogrobców, strażnikiem ikony Najświętszej Maryi Panny z Letycziwskiej.

Zmarł 10 listopada 1968 r. W Skolimuwie Był żonaty (ślub 11.VIII.1910 w Krakowie) z Marią Soltan (15.VII.1889, Aninsk -1963), córką Wiktora Bogdana, upadłego właściciela ziemskiego, i Marii z Soltanów, siostrzenicą ministra spraw wewnętrznych Rzeczypospolitej Polskiej W. Soltana. ich małżeństwo było bardzo udane. Maria, inteligentna, wykształcona, z różnymi zdolnościami, była miłą towarzyszką swego męża, kochaną matką dziesięciu dzieci, doskonale wykształconych, miłą gospodyni, zawsze i dla każdego pełna dobroci” (s. 139*). W niepodległej Polsce została członkiem zarządu stowarzyszenia opieki polskim dzieciom i młodzieży z kresów (założonego w 1920 r. w Warszawie). Około W latach 1914-20 w Piatnyczanach mieszkała jej siostra Teresa (1901-1973), od 1928 r. zakonnica katolickiego zakonu franciszkanek-misjonarek Maryi pod imieniem Marii Felicyty od Chrystusa, słynęła z bezinteresownej opieki nad trędowatymi w Chinach, Wietnamie i Argentynie.

Grocholscy mieli dzieci: Marię (2.VI.1911, Piatniczany -1940, pod Karoliną koło Warszawy), → Stanisława, Helenę (*6.11.1914, Piatniczany), zamężną (ślub 30.Х.1943 w Warszawie)z Jerzy Bryczkińskim, Władysława (18.IV.1915, Piatniczany –1940, Katyń), Kazimierza (21.1.1917-1996), żonatego po raz pierwszy (ślub 2.VII.1946 w Londynie) z ob. Zofią Elżbietą Baworowską, po raz drugi – od 1989 r. z Anną Swertszków, Michała (1918-6.ІХ.1939, pod Piotrkowem Trybunalskim), Adama (1922 – 19.VIII.1944, pod Nieporentem koło Warszawy), Tadeusza (1925-19.VIII.1944, pod Nieporentem), Jeremi Jerzy (*8.11.1927, Warszawa), etnografa, żonatego (ślub 1.VIII. 1970) z Różą Dowgiałło, i Henryka (*28.IV.1933, Poniatów), historyka, żonatego z Amelią Piekarz. W państwowym archiwum obwodu Wołyńskiego (ДАВО) przechowywana jest korespondencja G. i inne dokumenty związane z jego działalnością.

**Aftanazy, t. 10, s. 287, 307-310(303*); Boniecki, t. VII, s. 67; Epsztein, s. 194; Iwański, s. 412-413; Orłowski, s. 45; *Sobańska, s. 9, 11, 13, 14, 19, 23, 27, 35, 37-39, 41, 43, 48, 51, 53, 56, 57, 66, 68, 70, 71, 73, 76, 80, 82,118,138-139,153,162,174,183-184,199-203 (13*, 201-203*); Urbański (1), s. 65; Uruski, t. IV, s. 380; Zięba A. A. Sołtanówna Teresa //PSB; Mądzik M., Korzeniowski M. Polskie organizacje społeczne i ratownicze w gubernii podolskiej w latach I wojny światowej //PK, t. VII, s. 144, 148; Walewski W. Wspomnienia o Podolu //PK, t. III, s. 55; Grocholski Z. Pietniczany // Ibid., s. 84-95; Świderska W. Polska Macierz Szkolna na Podolu//Ibid., s. 142-145; Walewski S.C.K.O. w Winnicy na Podolu //Ibid., s. 152, 153; Łazowski J. Okruchy wspomnień o Winnicy //Ibid., s. 227; Podhorski Z. Społeczeństwo polskie na Ukrainie wobec wydarzeń politycznych w Rosji //PK, t. IV, s. 156, 159; — AK, 1909, c. 93, 95, 289; Вся Винница, c. 34, 38, 40, 63, 97, 101, ПО; Отчет ОП ПОСХ, 1906, с. 125-135; Протоколы экспертных комиссий по присуждению наград на Винницкой сельскохозяйствeнной выставке 1-8 сентября 1912 года. – Вин., 1912, с. 2, 4; Списки по всей Подол. губ., [паг. 30], с. 2, [паг. 37], с. 1; Список дворян Подол. губ., с.165; Список членов ПОСХ, с. 1,4; Брнлл и м г Г. К нсторни Вииницкого областного краеведческого музея, Вин., 1968 (рукопись), с. 23, 25, 107, 307-309; Вишневский (П, с. 7, 15,42; Храїцсвськнй М. Вінни¬цька державна друкарня ім. Леніна, Він.. 1930, с. 20–21; Подільська воля, 1917, № 2/3, с. 18: Подол. хоз., 1915, № 5, с. 30, № 6. с. 15; Справ, лист.. 1909. № 5/6, с. 11, № 11, с. 18,1913. Хе 5. с.6. 8; Зкон. жизнь Подолии] 1917, № 1, с. 48; Юго-Запад. край. 1915. № 188, с. 2, № 206, с. 2, № 210, с. 2, № 219. с. 1. № 221, с. 1,И226, с. 2; 1916, № 47, с. 2, № 170. с. 2. 3: 1917. № 62. с. 1, 2; — ДАВО: ф. 174. оп. 3. спр. 172.328,1759,1977,2177,2319, 2321, 2401, 2667, 2834, 3334. 3442, 3486. 3902, 4015, 4119, 4253, 4496, 4532. 4783. 4789. 5033. 6047, 6073, 6130. 6282, 6381. 6398; ф. 174. оп. 12, спр. 512; ф. 255, оп. 1. спр. 32, арк. 9 зв.-12: ф. 255, оп. 4. спр. 2, арк. 23- 24 зв.. 55-62 зв.. 67-68. 72. 75-76. 86, 86-87; ***ф.866, оп. 1, спр. 2. 5. 14. 16. 27. 36. 38-43, 67, 70-75, 79, 80; ф. 904, оп. 4. спр. 2. арк. 9 зв.-10.; ф. 904. оп. 11, спр. 44, арк. 32 зв.-33. спр. 58. арк. 13 зв.-14, спр. 63, арк. 26 зв-27: ф. 905. оп. 2. спр. 25, арк. 7 зв.-8. — [Ін¬формація Г. Ґрохольського].

Biogram pochodzi z książki ZNANI POLACY W HISTORII WINNICZYZNY autorstwa pani Wiktorii Kolesnyk.

 


 

ҐРОХОЛЬСЬКИЙ (Grocholski) Здзіслав Генрик Адам (1881-1968) – громадський і полі¬тичний діяч. Народився 26.I’ в П’ятничанах Він¬ницького пов. Був сином → Станіслава й Ванди із Замойських (1846-1922). Отримав ґрунтовну домашню освіту. У 1899 р., виготовляючи набої, пошкодив собі око, яке не вдалося врятувати; З того часу носив темні окуляри. Студіував право в Новорос. ун-ті (Одеса).

Був одним з найвідоміших господарській і громадських діячів на Поділлі. У березні 1907 р. на запрошення правління Подільського сільсько¬господарського синдикату (з центром у Кам’янці-Подільському) увійшов до опікунської ради його вінницької філії і був обраний її головою. 1.VII` того ж року філія виокремилася як Вінни¬цький сільськогосподарський синдикат, а Ґ, об¬раний 18.V. 1908` головою його правління, вико-нував свої обов’язки протягом п’яти наступних років. Крім того, активно діяв у ПТСГ, в якому був головою відділення правильного полювання та членом ради (від V.1913). Матеріально під¬тримував засновану цим т-вом практичну школу садівництва і сільського господарства в Гуменному Вінницького пов. Неодноразово відзна¬чався на виставках ПТСГ, зокрема на виставці 1912 р. отримав срібну медаль т-ва як власник 5 кровних арабських годовиків і похвальний лист Головного управління землевлаштування і

Здзісь Ґрохольський. Бл. 1883 р.*
Здзісь Ґрохольський. Бл. 1883 р.*

землеробства Російської імперії як власник бичка ольденбурзької породи Бруса. Очолював засноване його батьком і дядьком → Тадеушем Ґрохольським I Вінницьке позичково-ощадне г-во (від бл. 1909 р.), в якому завжди виступав на зборах укр. мовою і дбав, щоб при т-ві була книгозбірня з укр. книжками. Також був голо¬вою Вінницького вільно-пожежного т-ва. Співфінансував видання першого па Поділлі укр. часопису – газ. «Світова зірниця» (→ И. Волошиновський). Робив щедрі пожертви, зокрема на утворення гуртка «Спорт» (1910) для учнів Вінницького реального училища. На 1911–1914 рр. був обраний вінницьким повітовим зем¬ським гласним. За ініціативою Ґ. у Вінниці збудо¬вано суперфосфатний завод – власність утворе¬ного 1910р. Подільського промислового акціоне¬рного т-ва, головою правління якого був Ґ. Завод став до ладу 12.VІI.1912′, мав акційний капітал у 800 тис. руб., річний оборот у 1913/14 р. – бл. 679 тис. руб. і фактично забезпечував всю Правобережну Україну суперфосфатом. Після поч. І світової війни Ґ. створив у П’ятничанському маєтку лазарет і 25.УІІІ. 1914 передав його Вінницькому комітету Червоного Хреста, членом правління якого був з часу його утво¬рення і до вересня 1915 р. (лазарет існував до 3.11.1915). Очолював Вінницький повітовий військово-промисловий комітет, утворений у Він¬ниці 3.VIІІ.1915’. Разом зі своїм заступником O. Екснером був відряджений у Петроград на з’їзд представників військово-промислових комі¬тетів Росії (з 26.II.1916`). Входив до Пол. т-ва допомоги жертвам війни.

На поч. І світової війни Ґ. належали П’ятничанський ключ із чотирма фільварками й лісами, Обіднянський ключ із п’ятьма фільварками й лісами (Обідне він набув 1907 р. у Ф. Пжесмицького) у Брацлавському пов., кілька будинків і 35 дес. у Вінниці, будинки у Варшаві, ліси у Вятській губ., а також різні власні підприємства, зок¬рема цегельні в Обідному та П’ятничанах, підко¬вний механічний завод у П’ятничанах, що став до ладу на поч. 1917 р., а також пайові частки в акціонерних підприємствах, у т. ч. в експлуата¬ції гранітних кар’єрів.

Ґ. стало мешкав у П’ятничанах. У палаці були зібрані багатьма поколіннями Ґрохольських багаті колекції: мистецька, нумізматична, природнича, стародавньої та мисливської зброї, бібліотека (бл. 10 тис. томів). У возовні місти¬лася колекція екіпажів, які використовувалися протягом кількох останніх століть. У стайні сто¬яло завжди 36 породистих коней, що походили з арабського табуна → В. Жевуського, частина якого в 60-ті рр. XIX ст. перейшла до П’ятничан. Неподалік, у Чорному лісі, був розташований звіринець, закладений ще → Марціном Ґрохоль¬ським, – місце прогулянок вінничан, передусім школярів. П’ятпичанська палацова каплиця від 1906 р. вважалася філіальною у Вінницькій па¬рафії. Також Ґ. збудував у П’ятничанах на поч. XX ст. церкву.

Здзіслав Ґрохольський - польський комісар Подільської землі. Портрет**.  Унизу його автограф, 18.ХІ.1910’' (спр. 5, арк. 10***)
Здзіслав Ґрохольський – польський комісар Подільської землі. Портрет**. Унизу його автограф, 18.ХІ.1910’’ (спр. 5, арк. 10***)

Після зречення царя за ініціативою Ґ. 6.ІІІ.1917’ у Вінниці було скликано нараду пред¬ставників міських громадських організацій (49). На ній з метою сприяння новому уряду утворе¬но Раду представників громадських організацій з виконавчим комітетом. Ґ., обраний головою цього комітету, фактично уособлював виконавчу владу в Подільській губ. Рос. війська, що стоя¬ли у Вінниці, саме перед ним складали присягу Тимчасовому уряду.

Палац Ґрохольських у П’ятничанах Світлина, перед 1914 р.**
Палац Ґрохольських у П’ятничанах Світлина, перед 1914 р.**

На III з’їзді пол. організацій в Україні (т. зв. Пол. з’їзд на Русі), який прохо¬див у Києві 18-24.VI.1917’, він був головою, а матеріали з’їзду того ж року видав у Вінниці під назвою «Zjazd Polski na Rusi». За призначенням Пол. виконавчого комітету в Україні, підтвердже¬ним виборами на Поділлі, у 1917-20 рр. був пол. комісаром Подільської землі. Ініціював створен¬ня у Вінниці 1917 р. торговельної гімназії зі спільним навчанням у приміщенні державної жіночої гімназії. Гімназія проіснувала до кінця 1919 р., під кінець уже в приватних приміщен¬нях. Як член головного правління (скарбник) просвітницького т-ва «Польська Мацєж Шкі¬льна на Поділлі», створеного 15.V.1917′ у Він¬ниці, закуповував у Києві підручники, а в кінці 1917 р. разом з → Ф. Ярошинським, → Р. Бнінським і деякими іншими пол. поміщиками при¬дбав одну з найбільших у Вінниці друкарень, відому як «Друкарня Нєпокойчицької» та пере¬йменовану на «Польську друкарню у Вінниці». Вона друкувала для т-ва програми й підручни¬ки, передусім букварі, книги релігійного зміс¬ту (катехізис і молитовники), популярні лекції, працю В. Студніцької «Skąd się wzięli Polacy na Rusi» й ін., а крім того, тижневі газети «Przegląd Rolniczy» i «Życie Polskie». У будинку Ґ. (можли¬во, на вул. Хлібній) містився подільський центр Центрального громадянського комітету Королів¬ства Польського в Росії. Дружина Ґ. опікувалась пол. жовнірами й репатріантами, які повертали¬ся зі сходу.

Марія із Солтанів. Французька пастель** Дружина Здзіслава Ґрохольського
Марія із Солтанів. Французька пастель** Дружина Здзіслава Ґрохольського

Під час революції завдяки допомозі місце¬вих селян і робітників, а також вінницьких віз¬ників багато полотен і цінних предметів (навіть меблів) Ґ. зумів вивезти з П’ятничан до Вінниці. Однак більша частина залишилася на місці і зго¬ріла разом з палацом, підпаленим у ніч з 17 на 18.1.1918, або ж була розграбована. За правлін¬ня гетьмана П. Скоропадського влітку 1918, Ґ., повернувшись до П’ятничан, зумів покрити зам¬кові мури дахом і таким чином уберегти їх від остаточної руйнації. У Вінниці колекції ввійшли 1918 р. до новоствореного краєзнавчого музею. 13.ХІ.1918 Ґ. вивіз сім’ю з Вінниці до Варшави восени 1919 р. приїздив на Поділля за матір’ю та сестрою. З кінця квітня до середини червня 1920 р. перебував у Вінниці, 16.V брав участь у прийомі → Ю. Пілсудського в місті, яке ста¬ло тимчасовою столицею УНР. У той час зумів вилучити з краєзнавчого музею частину родин¬них зібрань і вивезти їх до Варшави та набутого р. мастку Понятув (1944 р. всі колекції загинули як у столиці, так і в новій сільській сади¬бі Г.). У 1920 р. був офіцером зв’язку в доброво¬льчій кінноті майора Яворського.

Здзіслав Ґрохольський. Світлина**
Здзіслав Ґрохольський. Світлина**

У Польщі очолив Коло поляків руських зе¬мель, коштом якого була видана його праця «Kre¬sowe ziemie ruskie najjaśniejszej Rzeczypospolitej» («Кресові руські землі найяснішої Речі Посполи¬тої», В., 1929), присвячена пол. землеволодінню на укр. теренах. Крім того, був головою Союзу захисту поляків, які постраждали через війну й революцію. Співзасновник мережі закладів боєприпасів «Pocisk SA», протягом 7 років очо¬лював її правління. Був також співзасновником фірми «Lechita-Naftowa SA» (пол.-норв. товари риба, сітки, бот «Syrokomla»).

Працював над історією свого роду, зокрема написав стазті «Pietniczany» («Л’ятиичани», «Pamiętnik kijowski», t. III, Лон., 1966) i «Skała» («Скала», там же, t. IV, Лон., 1980). Був командо¬ром Рицарського ордену Божогробців – страж¬ником ікони Пресвятої Діви Марії Летичівської,
Помер 10.11.1968 в Сколімуві. Був одружений (шлюб 11.VIII.1910 в Кракові) з Марією Солган (15.VII.1889, Анінськ -1963), донькою Богдана Віктора, зубожілого поміщика, та Марії з Солтанів, племінницею міністра внутрішніх справ Польської Республіки В. Солтана. їхній шлюб був надзвичайно вдалим. Марія, «розумна, осві¬чена, з різнорідними здібностями, була наймилішою товаришкою свого чоловіка, коханою матір’ю десятьох дітей, досконало вихованих, милою господинею, завжди і для кожного повною доброти» (s. 139*). У незалежній Польщі була членом правління Т-ва допомоги пол. дітям і молоді з кресів (заснованого 1920 р. у Варша¬ві). Бл. 1914-20 рр. у П’ятничанах жила її сестра Тереса (1901-1973), від 1928 р. черниця католи¬цького ордену францисканок-місіонерок Марії під іменем Марії Феліцити від Хреста, відома самовідданим доглядом прокажених у Китаї, В’єтнамі й Аргентині.

Ґрохольські мали дітей: Марію (2.VI.1911, П’ятничани -1940, під Кароліном коло Вар¬шави), → Станіслава, Гелену (*6.11.1914, П’ятничани), заміжню (шлюб 30.Х.1943 у Варшаві) за Єжи Брикчинським, Владислава (18.IV.1915, П’ятничани -1940, Катань), Ка- зімєжа (21.1.1917-1996), одруженого вперше (шлюб 2.УІІ.1946 в Лондоні) з гр. Зофією Ельжбєтою Баворовською, удруге – від 1989 р. з Анною Свертшков, Міхала (1918-6.ІХ.1939, під Пьотркувом Трибунальським), А дама (1922– 19.VIII.1944, під Нєпорентом коло Варшави), Тадеуша (1925-19.VIII.1944, під Нєпорентом), Єремі Єжи (*8.11.1927, Варшава), етнографа, одруженого (шлюб 1.VIII. 1970) з Ружею Довґялло, і Генрика (*28.IV.1933, Понятув), істори¬ка, одруженого з Емілією Пєкаж. У ДАВО збе¬рігається кореспонденція Ґ. та інші документи, пов’язані з його діяльністю.

**Aftanazy, t. 10, s. 287, 307-310(303*); Boniecki, t. VII, s. 67; Epsztein, s. 194; Iwański, s. 412-413; Orłowski, s. 45; *Sobańska, s. 9, 11, 13, 14, 19, 23, 27, 35, 37-39, 41, 43, 48, 51, 53, 56, 57, 66, 68, 70, 71, 73, 76, 80, 82,118,138-139,153,162,174,183-184,199-203 (13*, 201-203*); Urbański (1), s. 65; Uruski, t. IV, s. 380; Zięba A. A. Sołtanówna Teresa //PSB; Mądzik M., Korzeniowski M. Polskie organizacje społeczne i ratownicze w gubernii podolskiej w latach I wojny światowej //PK, t. VII, s. 144, 148; Walewski W. Wspomnienia o Podolu //PK, t. III, s. 55; Grocholski Z. Pietniczany // Ibid., s. 84-95; Świderska W. Polska Macierz Szkolna na Podolu//Ibid., s. 142-145; Walewski S.C.K.O. w Winnicy na Podolu //Ibid., s. 152, 153; Łazowski J. Okruchy wspomnień o Winnicy //Ibid., s. 227; Podhorski Z. Społeczeństwo polskie na Ukrainie wobec wydarzeń politycznych w Rosji //PK, t. IV, s. 156, 159; — AK, 1909, c. 93, 95, 289; Вся Винница, c. 34, 38, 40, 63, 97, 101, ПО; Отчет ОП ПОСХ, 1906, с. 125-135; Протоколы экспертных комиссий по присуждению наград на Винницкой сельскохозяйствeнной выставке 1-8 сентября 1912 года. – Вин., 1912, с. 2, 4; Списки по всей Подол. губ., [паг. 30], с. 2, [паг. 37], с. 1; Список дворян Подол. губ., с.165; Список членов ПОСХ, с. 1,4; Брнлл и м г Г. К нсторни Вииницкого областного краеведческого музея, Вин., 1968 (рукопись), с. 23, 25, 107, 307-309; Вишневский (П, с. 7, 15,42; Храїцсвськнй М. Вінни¬цька державна друкарня ім. Леніна, Він.. 1930, с. 20–21; Подільська воля, 1917, № 2/3, с. 18: Подол. хоз., 1915, № 5, с. 30, № 6. с. 15; Справ, лист.. 1909. № 5/6, с. 11, № 11, с. 18,1913. Хе 5. с.6. 8; Зкон. жизнь Подолии] 1917, № 1, с. 48; Юго-Запад. край. 1915. № 188, с. 2, № 206, с. 2, № 210, с. 2, № 219. с. 1. № 221, с. 1,И226, с. 2; 1916, № 47, с. 2, № 170. с. 2. 3: 1917. № 62. с. 1, 2; — ДАВО: ф. 174. оп. 3. спр. 172.328,1759,1977,2177,2319, 2321, 2401, 2667, 2834, 3334. 3442, 3486. 3902, 4015, 4119, 4253, 4496, 4532. 4783. 4789. 5033. 6047, 6073, 6130. 6282, 6381. 6398; ф. 174. оп. 12, спр. 512; ф. 255, оп. 1. спр. 32, арк. 9 зв.-12: ф. 255, оп. 4. спр. 2, арк. 23- 24 зв.. 55-62 зв.. 67-68. 72. 75-76. 86, 86-87; ***ф.866, оп. 1, спр. 2. 5. 14. 16. 27. 36. 38-43, 67, 70-75, 79, 80; ф. 904, оп. 4. спр. 2. арк. 9 зв.-10.; ф. 904. оп. 11, спр. 44, арк. 32 зв.-33. спр. 58. арк. 13 зв.-14, спр. 63, арк. 26 зв-27: ф. 905. оп. 2. спр. 25, арк. 7 зв.-8. — [Ін¬формація Г. Ґрохольського].