ҐРОХОЛЬСЬКИЙ (Grocholski) Тадеуш Пжемислав Міхал (1839-1913) – живописець і графік, громадський діяч. Народився 3.V’ в П’ятничанах Вінницького пов. Був сином Генрика та → Ксавери з Бжозовських, братом → Станіслава й → Марії Чарториської. Закінчив школу юнке¬рів у Петербурзі (1859), став поручиком кінної гвардії. Звільнений зі служби, виїхав 1860 р. на малярські студії до Парижа, де навчався у відо¬мого портретиста Л. Бонна. Восени того ж року з сестрою Марією малював види моря й порт¬ретні ескізи в Біарріці. Потім вони здійснили подорож по Іспанії. Крім того, Ґ. відвідав Рим, Мюнхен, Відень і врешті Краків, де зблизився з Я. Матейком і → Ю. Коссаком. У навчанні йому товаришував талановитий юнак, селянин з воло¬дінь → 3. Бжозовського, І. Соколенко, згодом ві¬домий як портретист Я. Засідатель. Ґ. щиро ним заопікувався і впровадив до майстерень відомих живописців. Ті подорожі так сформували обох дотогочасних дебютантів, що, повернувшись до Парижа, обидва отримали похвалу Бонна. Ґ. також підтримував фінансово свого друга К. Похвальського в його початкових малярських сту-діях.

У травні 1861 р. Ґ. повернувся додому, у 1864 р. приєднався до батька в Одесі, де перебу¬вав з перервами майже 6 років. Разом із сестрою Марією подорожував Єгиптом і Туреччиною, відвідав Бейрут. Потім замешкав у своїх поділь¬ських маєтностях. За умовами родинного поділу батьківського спадку (1892) отримав Княжпіль, Княже, Кісницю, Антонівку, Малу Тарнавку (Тернівку), Каєтанівку й Андріяшівку Ямпільського пов., Губчу, Партинці й Купину Заславського пов. Бл. 1880 р. набув у Вінницькому пов. Стрижавський ключ (Стрижавка, Слобідка-Стрижавська, Лаврівка, Дубова й Переорки), родовий маєток Ґрохольських, що опинився під загрозою продажу в чужі руки після смерті → Міколая Ґрохольського. Власник маєтку Ю. Моравський, який мешкав за кордоном, спершу виписав йому довіреність на управління маєтком (завірену в Департаменті внутрішніх зносин Міністерства іноземних справ у травні 1879 р.). За тодішніми законами купити маєток міг тільки росіянин, але Ґ. сплатив усі борги, якими був обтяжений маєток, забезпечивши вкладений капітал заставною угодою та 16-річним орендним контрактом, що фактично і було купівлею. Крім того, орендував у сестри Моравського Марії Сальник того ж пов. (1880–88). Між 1905 і 1911 рр. набув Ізабелівку Брацлавського пов. У Переорках і Княжому мав винокурні.

Лист Тадеуша та Станіслава Грохольських до їх сестри Марії (від 7.ХІІ.1848 з Женеви) (спр. 4, арк. 44-45** ).
Лист Тадеуша та Станіслава Грохольських до їх сестри Марії (від 7.ХІІ.1848 з Женеви) (спр. 4, арк. 44-45** ).

Стрижавський маєток на момент купівлі був у жалюгідному стані — як господарство, так і палац у Стрижавці. Палац царський уряд винаймав під шпиталь для полонених, які прибували з рос.-тур. війни. Невдовзі в Стрижавці виник тур. цвинтар, турботами Ґ. відокремлений глибоким ровом, обсаджений деревами та прикрашений пам’ятником з білого мармуру з відповідним тур. написом, увінчаним півмісяцем із зіркою. Султан Абдул-Гамід II, довідавшись про це, при¬слав йому орден Меджидіє І ст. зі стрічкою. Від¬будовуючи стрижавський палац і господарство, Ґ. мусив одночасно боротися як з попереднім власником, який почав вимагати доплати, так і з рос. чиновниками, які намагалися забрати має¬ток. Виграти в цій боротьбі допомогло йому кло¬потання перед царем через друга молодих літ, рос. міністра бар. В. Фредерікса.

Багато часу присвячував і громадській діяль¬ності. Разом з братом Станіславом заснував у Вінниці 1880 р. І позичково-ощадне т-во (т. зв. Селянський банк). Був віце-головою вінниць¬кої філії Подільського сільськогосподарського синдикату. Брав участь у з’їзді поміщиків По¬дільської губ. 28-31.VIII.1896’ в Проскурові, на якому було засноване ПТСГ, і був обраний членом ради з’їзду. Активно діяв у ПТСГ, зок¬рема як товариш голови (1898-1908) і скарбник (1898-1905). У 1908-09 рр. виконував обов’яз¬ки попечителя практичної школи садівництва і сільського господарства в Гуменному Вінниць¬кого пов. За багаторічну плідну працю був обра¬ний 1908 р. почесним членом ПТСГ. Кілька разів обирався присяжним засідателем у Вінницькому пов. легітимувався разом з братом Станіславом 1881 р. в Подільській губ. й отримав підтвер¬дження графського титулу.

Творча спадщина Ґ. охоплює релігійні по¬лотна (зокрема для Стрижавського костьолу написав картину «Христос»), автопортрет, портрети (м. ін. Р. А. Сангушка (1875), В. Чарториського, А. Руссановського), членів своєї родини (м. ін. доньки Зофії (1911), Міколая Ґрохольського, брата Станіслава, сестри Гелени, дружини), місцевих селян (м. ін. «Варвар¬ка», «Катерина Панька», «Параска», «Дівчина в народному одязі» (усі 1871 р.), «Українка», «Селянка» (80-ті рр.), «Подолянка», «Русин¬ка»). Копіював шедеври європейського малярс¬тва, зокрема «Матір Божу Скорботну» Тиціана, «Св. Йоана» Мурільйо (під час перебування в Іспанії), «Хстоса» Бонна (4 картини на бля¬сі були розміщені на хрестах, установлених у Стрижавці, Княжому й Купині). Багато часу при¬святив оформленню родинної каплиці-мавзолею поблизу Стрижавки, зокрема за власним ескізом замовив для неї вівтар в Одесі. Розписував стіни в г. зв. «гербовій» кімнаті п’ятничанського палацу брата Станіслава. У Ґолухуві Плєшев- ського пов. разом з І. Дзялинською прикрасив арабськими написами одне з приміщень замку та малював фрески. Бл. 1874 р. разом із сестрою Марією розмалював вітраж Матері Божої Ченстоховської в Познанському кляшторі кармеліток босих. Брав участь у 1881-1901 рр. у виставках Т-ва мистецтва в Кракові, а на виставці пол. ма¬лярства у Львові 1894 р. отримав срібну медаль. Експонував свої твори також у Парижі й Варша¬ві (у Т-ві сприяння мистецтву).

Тадеуш Ґрохольський. Автопортрет*.
Тадеуш Ґрохольський. Автопортрет*.

Помер 16.VII.1913 в Стрижавці. Похований у родинній каплиці-мавзолеї поблизу Стрижавки (над р. Південним Бугом). У ДАВО зберігаються листи Ґ. до членів його родини**. Ґ. був одруже¬ний (шлюб 30.VIII.1886 у Варшаві) з гр. Зофією Замойською (1865 (1866?) —1957), донькою гр. Станіслава та гр. Ружі з Потоцьких, з якою мав дітей: Тадеуша (22.V.1887-6.VII.1920), випу¬скника Олександрівського ліцею в Петербурзі (1908), члена ПТСГ (з 1914 р. його скарбника), члена Союзу власників-поляків Подільської губ. та члена-засновника Кооперативного т-ва на вірі при Союзі власників-поляків Подільської губ. (т. зв. «Полькоподоль», статут затвердже¬ний 28.IX. 1918’), одруженого із Зофією Руссановською, → Реміґіуша, Зофію (6.Х.1889-8.VIII.1969, Краків), заміжню за гр. Ксавери Красіцьким, Міхала (17.Х.1891, Стрижавка – 18.І.1924, Плянта), одруженого з Марією Юзефою Четвертинською, Анну (6.Х. 1892’, Стрижавка), Станіслава (25. VI. 1894, Стрижавка – 12.І.1895, там же), Генрика (17.ІІІ.1896-1931), Ксавери (1.ХІ.1903’, Стрижавка – 1947, Варшава), одруженого з Катажиною Станґєрською, випускника Торговельної академії в Антверпені та юридичного фак. Брюссельського ун-ту, учасника Варшавського повстання (1944), від 1945 р. члена підпільної організації «Wolność i Niezawisłość» («Свобода і незалежність»), заарештованого 14.ХІ.1946 за звинуваченням у приналежності до неї та в шпи¬гунстві, страченого 24.11.1947 в Мокотовській в’язниці, реабілітованого 8.ІІІ.1991.

Палац Ґрохольських у Стрижавці, бл. 1914 р.*
Палац Ґрохольських у Стрижавці, бл. 1914 р.*

Син Ґ. Тадеуш під час революції зумів перевезти деякі цінні зібрання, зокрема родинні портрети, зі стрижавського палацу до Вінниці, де вони ввійшли до краєзнавчого музею. Тільки бібліотеку й цінну колекцію гравюр по дорозі пограбували. 18.1.1918′ палац у Стрижавці був сплюндрований, а потім спалений, того ж дня бу¬ла сплюндрована і родинна усипальниця над Бу¬гом. У 1920 р. син Ґ. Генрик під час київського по¬ходу Війська Пол. забрав з краєзнавчого музею у Вінниці власність сім’ї та перевіз до Варшави, де всі колекції загинули під час Варшавського повстання (1944).

Enc. org. (Suplement); PSB (K. Rolle); SAP (J. Białynicka-Birula; Słow. geogr. (Pietnicany, Strzyżawka): *Aftanazy, t. 10, s. 395, 397, 404-409, 411–416 (409*); Boniecki, t. VII. s. 68; Drwęca [Radzi¬miński Z.] Pietniczany i ich dziedzice, Kr., 1878, s. 7; Sobańska, s. 2, 24, 27, 63, 65, 70. 73, 89. 139, 187, 198 (s. 96); Urbański (1), s. 66, 70; Uruski, t. IV, s. 380; — Grocholski Ksawery // www.grocholski.pl/biografie.php?strona=6; – МУ; AK, 1900, e. 82, 23.1 236; AK, 1904, c. 84, 240, 242; AK, 1909, c. 94, 277, 280; AK CO, c. 57; Списки по всей Подол. губ., [паг. 301, e. 2, [паг. 37], c. 1, [nar. 71], с. І; Список дворян Подол. губ., с. 165; ІІамятная книжка лицеистов Императорского Александровского лицея (1811-1911), (СПб., 1911, с. 79; Труды ПЕИСК, с 775; Труды первого съезда сел. хозяев, с. 7, 11, 25, 97-98; Гульдман, с. 376, 708, 714; Крылов, І. 207-210; Малаков (1), с. 42-43; Справ, лист., 1909, № 5/6, с. 22; Историческая справка //Подол. хоз., 1915, № 9/10, с. 2; Там само, с. З; –ДАВО: ф. 174, оп. З, спр. 4434; ф. 200, оп. 1, спр. 131, арк. 81, спр. 691. арк. 38 *.-39Я зв-96, 206; ф. 233, оп. І спр. 137; ф, 271, оп. 2, спр. 8, арк. 120-122 зв, 159 зв.-160, спр. 9, арк. 44-44 зв., 112-113, 121-122, 125 зв.-126; ф. 470, оп. З, спр. 20а, арк. 251-252 зв.; **ф. 866. оп. 1, спр. 4, 8, 9, 46; ф. 904, оп. 4, спр. 9, арк. 131-134, спр. 12, арк.248 зв.-249,спр. 13,арк.260 зв.-261, спр. 15, арк. 139зв.-140,спр. 16, арк. 86, спр. 17, арк. 272 зв.-273; ф. 904, оп. 11, спр. 5, арк. 274 зв.-275. спр. 63, арк. 142 зв-143, спр. 68,арк. 34зв.–35.

Вікторія Колесник – Відомі поляки в історії Вінниччини