ҐРОХОЛЬСЬКИЙ (Grocholski) Міхал Анджей (1705-1768) – військовий, політичний і громадський діяч. Походив з давнього шляхет¬ського роду герба Сирокомля (Syrokomla), гні¬здом якого були Ґрохоліце Сандомирського воєв. Іншим родовим маєтком був Ґрабув, і тому деякі Ґрохольські писалися «з Ґрохоліц», а деякі – «з Ґрабува». Засновником т. зв. «головної», або «воєводської» лінії роду, до якої належав Ґ., був син Лукаша, одного з найзавзятіших ди¬сидентів свого часу, та Дороти Зєлінської, Йоб Якуб (між 1632 і 1637). Його вдова, Ельжбєта із Дзєлінських, і діти згадуються в кам’янецьких земських актах (5.ХІ.1637) як власники Микитинців на Поділлі.

П’ятиичанський замок. Літографія за малюнком → Н. Орди*.

Ґ. народився 5.III. Був правнуком Йоба Якуба, онуком Стефана, брацлавського підстолія, який перейшов у католицизм, і Катажини Констанції з Пельків, сином Людвіка, добжинського чесника, і Юстини з Лєневичів. Мав сестру Францішку. Від ранньої молодості розпочав військову службу. У панцирній хоругві кн. Я. Вишневецького швидко став поручиком. За наказом вели¬кого коронного гетьмана – Ю. Потоцького (від 28.ХІІ.1736) очолив городових козаків у прикордонних укр. староствах для боротьби з гайдамаками. За успішне придушення гайдамацьких виступів король Август III 1752 р. надав йому звання ротмістра панцирної хоругви.

Ґ. був брацлавським чесником (1736). Двічі обраний послом на сейми від Брацлавського воєв., з честю виконував різноманітні комісарські й депутатські обов’язки. Як посол від Волин¬ського воєв. на сейм 1764 р. підписав елекцію С. Понятовського. Чудовий правник, став відо¬мим також на посаді земського судді Брацлавсь¬кого воєв. (1744). За його діяльність у пам’яті вдя¬чної подільської шляхти записався як «Defensor Patriae» («Захисник Вітчизни»).

Жодним земельним маєтком не володів. Ра¬зом з батьком мав право на 11 тис. зл., забезпече¬них на Борщагівці Київського воєв. Цей маєток його батьки тримали в заставному володінні за контрактом (складеним 1.Х.1717 у Вишнівці) з великим лит. гетьманом М. Вишневецьким, од¬нак за угодою (від 15.ІХ.1727) з А. Ґрохольським, королівським ротмістром, Людвік і Міхал поступилися правом на цю суму. Ґ. також успад¬кував суми, забезпечені на Жерниці в Саноцькій землі (від батька) і на Черепашинцях Брацлавсь¬кого воєв. (від матері).

Міхал Ґрохольськнй і його дружина Анна л Радзімінських*

У 1725 р. одружився з Анною Радзімінською, донькою Міхала, цехановського стольника, діди¬ча Дзюнькова, П’ятничан, Сабарова. Сорочи¬на, Вороновиці та Степанівки в Брацлавському воєв., і Малґожати з Камєнських. За передшлюбною угодою (укладеною 10.ІІ.1725 в П’ятничанах) Анна мала отримати в посагу 10 тис. зл., забезпечених на П’ятничанах і Сабарові. Вико¬нуючи угоду, її батько записом від 2.ІІІ.1725 у вінницьких гродських актах віддав молодим на 2 роки Сабарів у заставну оренду на вищеназва¬ну суму. З п’ятьох дітей Радзімінських три сини й донька померли без нащадків, тому Анна пізні¬ше успадкувала від батька всі перелічені маєтки на Брацлавщині.

Уміло управляючи маєтками дружини, Ґ. значно їх примножив, купуючи в тому ж во¬єв. Тростянецький і Стрижавський (в А. Пото¬цького) ключі, а на Волині – Гриців (1752 р. в С. Любомірського) і Малинки. Крім того, отри¬мав від надвірного лит. маршалка Я. Сангушка з Острозької ординації Терешки, а разом з дру¬жиною та синами (записом від 4.VI. 1751 в Лю¬бліні) у пожиттєве заставне володіння вартістю 75 917 зл. Зозів, Очеретню, Паріївку, Люлинці, Стрільники й Селевківку на Брацлавщині. Разом із синами 1751 р. мав процес з Каліновськими за Стрижавку.

Мешкав переважно в Терешках, але мав та¬кож оборонний замок у П’ятничанах, збудова¬ний, за твердженням — З. Ґрохольського, задов¬го до переходу П’ятничан у руки Ґрохольських (на думку ж Р. Афтанази*, був збудований Ґ. і його сином Марціном). Щедро жертвував на хра¬ми: разом з дружиною фундував для Вінниць¬кого конвенту домініканців мурований костьол Успіння Пресвятої Богородиці та кляштор і запи¬сав (27.ХІІ.1758 в Терешках) на їхнє утримання 30 тис. зл., забезпечених на Вороновиці, а на угримання богадільні при кляшторі призначив у духовному заповіті (1.VIII.1768) 14 тис. зл. Крім гого. костьол єзуїтів у Вінниці прикрасив кіль¬кома вівтарями й амвоном, збудував католицьку каплицю в Терешках і уніатську парафіяльну церкву Різдва Богородиці в П’ятничанах (1732), записав 20 тис. зл. на вівтар Діви Марії в Лопатинському костьолі. У підземеллі Вінницького домініканського костьолу влаштував родинний склеп, де поховали його та дружину.

У шлюбі з Анною Радзімінською мав дітей: → Марціна, → Францішека, Францішку, заміжню за Реміґіаном Єловіцьким, луцьким хо¬рунжим, Юстину – за Станіславом Кордишом, Петронєлю – за Войцєхом Боґатком, Анєлю – за Адамом Урбанським, саноцьким скарбни¬ком, і Агнєшку – за Войцєхом Раціборовським. Сини 30.IX.1771 в Терешках склали акт про поділ батьківських маєтків. Загалом по Ґ. його сини ус¬падкували 32 села, 2 містечка та 3 двори (у Льво¬ві, Дубні й Вінниці), а доньки – по 60 тис. зл.

Slow. geogr. (Pietniczany); *Aftanazy, t. 10, s. 284-286. 296, 297 (зобр. дружини Ґ.) 393-394, 413, 507; Boniecki, t. VII, s. 66; Niesiecki, t. IV, Urbański (1). s. 55, 64, 66; Urbański (2), s. 74; Uruski, t. IV, s. 378-379; Drwęca [Radzimiński Z.] Pietniczany i ich dziedce, Kr., 1878, s. 5-6: Grocholski Z. Pietniczany//PK, t. III, s. 84-85; Grocholski Z. Skała //PK, t. IV, s. 166–67; – АЮЗР, ч. III, t. 3, c. 233-234, 2. 639; Труды ПЕИСК, c. 211, 245, 246, 248; Teодорорич M. И. Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии, Поч., 1893, т. III, c. 552-554; — ДАВО; ф. 470, оп. 4, спр. 881, арк. 41-52; ф. 480, оп. 1, спр. 42, арк. 503-506, спр. 57, арк. 552-552 зв.