ҐРОХОЛЬСЬКИЙ (Grocholski) М (1727-1807) – політичний діяч. Син → Міхала й Анни з Радзімінських, брат → Францішека.
У 1760 р. був послом на сейм від Брацлавського воєв. Звенигородський (1760 вінницький (1762) і брацлавський (1772) хорунжий, брацлавський каштелян (1774), Ґ. входив до короніної емфітеутичної (1775) і військової комісій Речі Посполитої, останню в 1788-92 рр. двічі очолював. Широкогреблянський і крушлинецький староста, він 1766 р., після відставки батька, отримав грамоту на панцирну хоругву.
Спочатку разом з батьком і братом Францішеком належав до табору Потоцьких, т. зв. «патріотів». на трон Станіслава Августа, якому Ґрохольські багато чим завдячували, перейшов на його бік. Король уважав Ґ. одним з близьких друзів і довірив йому роздачу дрібніших постів на Брацлавщині, сподіваючись, що Ґ. і його брат складуть противагу → С. Щ. Потоцькому Звідти виникали зіткнення тих двох таборів, при видимості добрих стосунків і без помітних розбіжностей у цілях.
Ґ. брав активну участь в організації пол. торговельної компанії (т. зв. Чорноморської; → П. Потоцький): був серед 45 членів-засновників і ввійшов до першого правління, яке діяло від 17.ІІІ до 1. VII. 1783. У 1782-84 рр. вів у справах компанії жваву кореспонденцію з королем. У травні 1783 р. познайомився в Білій Церкві з Г. Потьомкіним. Той запросив його до Херсона обговорити стан чорноморської торгівлі. Отримавши відповідні повноваження та інструкції від короля, Ґ. попрямував до Херсона, отримав від Потьомкіна привілей на торгівлю на Чорному морі на власному судні під рос. прапором. Повернувшись у липні, доповів королеві про результати переговорів.
За привілеєм Станіслава Авґуста від 20.Х. 1790 став брацлавським воєводою. На Чотирирічному сеймі підтримав прихильників конституції. У лютому та квітні 1792 р. добивався, щоб брацлавський сеймик ухвалив присягу Конституції 3 травня і вислав делегацію з подякою до короля. Коли це було здійснено, король листом від 23.IV.1792 подякував Ґ. за сеймик, що пройшов під орудою його сина Яна Дуклана. Був кавалером орденів св. Станіслава (1776) і Білого Орла (1777).

Марцін Грохольський і його перша дружина Цецилія з Холоневських. Художник І. Б. Лампі*.

Унаслідок поділу батьківських маєтків з братом Францішском (1771) отримав Грицівський ключ у Кременецькому пов. і Стрижавку, Десну (або Михайлівку), Коломиївку, Лаврівку, Переорки, Стадницю та П’ятничани у Вінницькому пов., двір у Вінниці, половину пожиттєвих володінь у Зозівському ключі та в спільне з братом користування двір у Львові. Крім того, на варшавському сеймі 1775 р. отримав емфітеутичним правом Великі й Малі Крушлинці, Широку Греблю й Ільківку, власність на які була йому підтверджена і в Російській імперії (указом від 19.IV.1794′). У Грицеві збудував гарний палац у стилі рококо (закінчений 1782 р.). Тут сім’я Ґ. мешкала влітку, а на зиму перебиралася до П’ятничан. Сам воєвода найчастіше перебував у Варшаві. У 1781 р. в обох садибах приймав Станіслава Августа. Для увічнення пам’яті про перебування короля в П’ятничанах (19.XI) заклав тоді ж в’їзну липову алею. За кілометр від П’ятничанського замку, у Чорному лісі, створив звіринець, де тримали ланей і оленів. Успадковані по батьках маєтності не збільшив, мусив виплатити посаги сестрам і дати посаги донькам. У своїх володіннях підтримував як католицьку, так і уніатську церкви, зокрема збудував у Грицеві католицьку каплицю й уніатську церкву (1785 зробив значні надання уніатській церкві в Лаврівці (бл. 1774). Був одружений з донькою → Адама Холоневського Цецилією. У похилому віці одружився з розведеною (овдовілою?) Антоніною з Галецьких, у першому шлюбі заміжню за Пьотром Завадзьким, капітаном коронної артилерії, у другому – за Каролем Лоським, підполковником коронної артилерії. Цей шлюб нібито відбувся внаслідок інтриг → С. Потоцької, яка мала вексель Ґ. на кілька сотень тисяч зл. і «обіцянкою знищення того векселя зневолила воєводу до одруження» зі своєю приятелькою, яка «її обтесала з неогрецьких манер і призвичаїла до вищого товариства»**. 14.ХІІ.1795′ в Грицеві Ґ. склав роздільний акт, яким розділив усю свою рухому й нерухому маєтність між синами та призначив посаги донькам.
Помер 28.Х.1807 у Львові, похований у родинному склепі в домініканському костьолі у Вінниці. Удова після його смерті мешкала в Тульчині в Потоцьких.
Дітей мав лише в першому шлюбі: Яна Дуклана, Звенигородського старосту, королівського шамбеляна, ротмістра національної кавалерії (1783), польного коронного обозного у званні ген.-лейтенанта (1790), кавалера орденів св. Станіслава (1787) і Білого Орла (1792), одруженого з Уршулею Віслоцькою, Адама, який поліг геройською смертю в лавах повстанців → Т. Косцюшка під Мацєйовіцами 10.Х.1794, Міхала (1765-1833), ротмістра національної кавалерії (1789), Звенигородського старосту (1790), кавалера орденів Білого Орла (1793) і св. Станіслава, одруженого з Марією зі Спізнів (→ К. Ґрохольська, → Г. Жевуський), → Міколая, Людвіка, маршалка шляхти Заславського пов., одруженого з Марією Баворовською, Анну Саломею, заміжню вперше за → Йоахімом Потоцьким, удруге за Юзефом Дзєконським, Людвіку – за гр. Станіславом Замойським, Аполонію, яка вступила до Люблінського конвенту візиток, і Малгожату (Ідалію) (15.VII.1782 – 22.ІІ.1846)- за кн. Людвіком Четвертинським (сином → Я. Четвертинського).

PSB (К. Rolle); Słow. geogr. (Pietniczany); *Aftanazy, l 10, s. 285, 286, 307, 394, 406, 407 (зобр. дружини Ґ.); Boniecki, t. VII, **Chrząszczewski, s. 121;
Grocholski Z. Pietniczany //PK, t III, s. 84-88; Drwęca [Radzimiński] Pietniczany i ich dziedzice, Kr. 1878, s. 6-7; Urbański (I) s. 63-64 (5. 63*); Uruski, t. IV, s. 380: Труды ПЕИСК, c. 239, 245, 248, 385; Mалаков (1), c. Тeoдopoвич М. И. Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии, Поч., 1893, т. III, c. 554-557, 564; — ДАВО: ф. 417, оп. 2, спр. 4, арк. зв.; ф. 470, оп. 1, спр. 881, арк. 41-52; ф, 470, оп. 3, спр. 20а; ф. 477, оп. 1, спр. 37, арк. 209-219 зв., 222-222 зв., 384-386 зв., 470 зв.-474; ф. 480, оп, 1, спр. 4, арк. 644 зв.-650, спр. 16, арк. 125- 130,606 зв.-609, cnpt. 105, арк. 39 зв.-45.