ҐРОХОЛЬСЬКИЙ (Grocholski) Міколай (1781-1864) – державний діяч. Народився 11.IX в П’ятничанах Вінницького пов. Був сином → Марціна та Цецилії з Холоневських. Закінчив Львівську гімназію. Перебував деякий час у Петербурзі, потім повернувся на Поділля. Зайнявся господарством, особливо рільництвом і садівництвом.

Успадкував від батька Стрижавку, Переорки й Лаврівку Вінницького пов., а також Москвитинівку й Курганівку Заславського пов. Останні дві віддав 1808 р. брату Міхалу, отримавши вза¬мін Михайлівку та Коломиївку Вінницького пов. Одружився 3.X.1808` в Янові з донькою → Рафала Холоневського, своєю кузиною Емілією. Мусив отримати «дозвіл апостольської столиці на усунення канонічної перешкоди [для шлю¬бу], яку створювала така близька кровна спорід¬неність»*. Емілія отримала в посагу від батьків 200 тис. зл. і на 115 тис, зл. коштовностей, від дядька → К. Холоневського 50 тис. зл. Після смер¬ті останнього успадкувала Сальник Вінницького пов. і частину Мельниківців Гайсинського пов.

Міколай Грохольський Художник Ю. Олешкевич**.

Ґ. обрав за основну родинну садибу Стрижав¬ку, де збудував у 1806-11 рр. палац, а також фундував 1827 р. костьол Матері Божої Скорботної. У 1809 р. був обраний маршалком шляхти Вінниць¬кого пов. 1811 р. — подільським губернським маршалком. За активність і ретельність у збиранні дворянських пожертв для розорених наполеонівськими військами земель, у наданні всіх необхід¬них у воєнний час вигод і допомог від земства. в утримуванні порядку в губернії був удостоєний монаршого благовоління (16.І.1813) й отримав дворянську медаль у пам’ять 1812 р. У березні 1814 р. подільське дворянство послало його де¬легаток до імператора для отримання грошей за провіант, наданий Подільською губ. Молд. армії в 1809 і 1811 рр., а в червні того ж року-для поздоровлень з переможним закінченням війни та вираження вірнопідданчих почуттів дворянства Подільської губ. до рос. престолу. 19.X.1816` Ґ був призначений віце-губернатором Подільські губ. З 23.V.1822’ виконував обов’язки цивільного губернатора, а 31.XII.1823’ був затверджений на цій посаді. Отримав чини статського (1818) і дійсного статського радника (1827). Став камергером рос. двору (1821). Був кавалером орденів св. Володимира ІІІ ст. (1823) і св. Анни І ст. (1825). Ретельно дбаючи про кар’єру і збільшення власних маєтностей. витрачав багато сил на пишні прийоми царського двору (у 1828 р. спершу цариці, а потім Миколи І. який їхав Ба війну з Туреччиною). Натомість подільська шляхта вважала його потайним, неприступним і пихатим. Як член вищого ступеня входив до франц.-рос. масонської ложі «Les amis reunis» («Союз друзів») у Петербурзі.

Палац Ґрохольських у Стрижавцi. Лiтографiя за малюнком Н.Орди***.

19.ІІ.1830 був переведений цивільним губернатором у Рязанську губ. Після вибуху Листо¬падового повстання надав чималі кошти Союзу патріотів на екіпіровку добровольців і матеріа¬льну допомогу родинам повстанців, політичних в’язнів і засланців. Допомагав повстанням про¬довольством. попереджував тих, кому загрожу¬вав обшук чи арешт. Після розгрому повстання його було усунуто з губернаторства і вивезено до фортеці в Тирасполі. Перехворівши на тиф.

Ґ. буй переведенний під нагляд поліції в Бендери. Через кілька років повернувся звідти на Поділля й осів у Кам’янці-Подільському. За деякими джеелами» щоб уникнули будь-якої підозри, знищив навіть літератуніи рукописи свого шурина – С. Холоневського, передані йому на зберіган¬ня. натомість — Е. Івановський твердить, що ру¬кописи переховувалися в родині Ґрохольських і після його смерті****. Неподалік від свого дво¬ру в Польських Фільварках коло Кам’янця-Подільського Ґ. фундував кляштор візиток, заснова¬ний Ц. Холоневською, сестрою дружини. Разом з дружиною під час численних поїздок на ліку¬вання до Графенберга збирав у своїх салонах представників багатьох заможних франц., англ., нім. і рос. родів.

Помер 9.Х.1864. Мав з Емілією Холоневсь¬кою єдину доньку Марію (бл. 1820-1.X.1853’, Стрижавка), яка вийшла заміж (3.Х.1843′, Стрижавка) за Адальберта (Войцєха) Моравського (*8.Х.1810, Варшава) і принесла йому в посагу значні батьківські маєтності. Після її ранньої смерті вдівець став священиком. Стрижавський маєток успадкував їхній наймолодший син Юзеф (*21.ІХ.1853’, Стрижавка), який продав його → Т. Ґрохольському.

PSB (К. Rolle); Słów. geogr. (Strzyżawka); ***Aftanazy, t. 10, s. 286, 394, 395, 397, 398, 405^08,
410,412 (408’>); Boniecki, t. VII, s. 68; Chołoniewski; ****Iwanowski (3), t. II, s. 680; Jęło wieki, s. 130—131; **Rolle, t. II, s. 253, 334,412, 435, t. ІП, s. 261,262, 265, 282, 304, 307, 311, 339, 349 (t. III, s. 265*); Uruski, т. IV, я. 380; Morawski Maryan //W. Enc. Ii,; – Труды ПЕИСК, c. 217, 241, 385; Малакоя П), c. 41-42; Teoдорович M. И. Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии, ГІоч., 1893, т, III. с. 555; – ДАВО: ф. 200, оп. 1, спр. 6, арк. 65 зв., спр. 232, арк. 18 зв., 19, 64 зв.-73 зв.; ф. 470, оп. 1, спр. 104, арк. 395-405 зв., 410-433 зв., спр. 379, 112, арк. 272- 275 зв., 324-325 зв., спр. 866, 905. 217, арк. 151-174, спр. 487, 866; ф. 480, оп. 1, спр. 16, арк. 125-130, спр. 20, арк. 62 зв., 85, 606 зв.-609, спр. 68, арк. 29-30, *спр. 72, арк. 116 зв.–118, спр. 105, арк. 39 зв.-45.