ҐРОХОЛЬСЬКИЙ (Grocholski) Здзіслав Генрик Адам (1881-1968) – громадський і полі¬тичний діяч. Народився 26.I’ в П’ятничанах Він¬ницького пов. Був сином → Станіслава й Ванди із Замойських (1846-1922). Отримав ґрунтовну домашню освіту. У 1899 р., виготовляючи набої, пошкодив собі око, яке не вдалося врятувати; З того часу носив темні окуляри. Студіував право в Новорос. ун-ті (Одеса).

Був одним з найвідоміших господарській і громадських діячів на Поділлі. У березні 1907 р. на запрошення правління Подільського сільсько¬господарського синдикату (з центром у Кам’янці-Подільському) увійшов до опікунської ради його вінницької філії і був обраний її головою. 1.VII` того ж року філія виокремилася як Вінни¬цький сільськогосподарський синдикат, а Ґ, об¬раний 18.V. 1908` головою його правління, вико-нував свої обов’язки протягом п’яти наступних років. Крім того, активно діяв у ПТСГ, в якому був головою відділення правильного полювання та членом ради (від V.1913). Матеріально під¬тримував засновану цим т-вом практичну школу садівництва і сільського господарства в Гуменному Вінницького пов. Неодноразово відзна¬чався на виставках ПТСГ, зокрема на виставці 1912 р. отримав срібну медаль т-ва як власник 5 кровних арабських годовиків і похвальний лист Головного управління землевлаштування і

Здзісь Ґрохольський. Бл. 1883 р.*

землеробства Російської імперії як власник бичка ольденбурзької породи Бруса. Очолював засноване його батьком і дядьком → Тадеушем Ґрохольським I Вінницьке позичково-ощадне г-во (від бл. 1909 р.), в якому завжди виступав на зборах укр. мовою і дбав, щоб при т-ві була книгозбірня з укр. книжками. Також був голо¬вою Вінницького вільно-пожежного т-ва. Співфінансував видання першого па Поділлі укр. часопису – газ. «Світова зірниця» (→ И. Волошиновський). Робив щедрі пожертви, зокрема на утворення гуртка «Спорт» (1910) для учнів Вінницького реального училища. На 1911–1914 рр. був обраний вінницьким повітовим зем¬ським гласним. За ініціативою Ґ. у Вінниці збудо¬вано суперфосфатний завод – власність утворе¬ного 1910р. Подільського промислового акціоне¬рного т-ва, головою правління якого був Ґ. Завод став до ладу 12.VІI.1912′, мав акційний капітал у 800 тис. руб., річний оборот у 1913/14 р. – бл. 679 тис. руб. і фактично забезпечував всю Правобережну Україну суперфосфатом. Після поч. І світової війни Ґ. створив у П’ятничанському маєтку лазарет і 25.УІІІ. 1914 передав його Вінницькому комітету Червоного Хреста, членом правління якого був з часу його утво¬рення і до вересня 1915 р. (лазарет існував до 3.11.1915). Очолював Вінницький повітовий військово-промисловий комітет, утворений у Він¬ниці 3.VIІІ.1915’. Разом зі своїм заступником O. Екснером був відряджений у Петроград на з’їзд представників військово-промислових комі¬тетів Росії (з 26.II.1916`). Входив до Пол. т-ва допомоги жертвам війни.

На поч. І світової війни Ґ. належали П’ятничанський ключ із чотирма фільварками й лісами, Обіднянський ключ із п’ятьма фільварками й лісами (Обідне він набув 1907 р. у Ф. Пжесмицького) у Брацлавському пов., кілька будинків і 35 дес. у Вінниці, будинки у Варшаві, ліси у Вятській губ., а також різні власні підприємства, зок¬рема цегельні в Обідному та П’ятничанах, підко¬вний механічний завод у П’ятничанах, що став до ладу на поч. 1917 р., а також пайові частки в акціонерних підприємствах, у т. ч. в експлуата¬ції гранітних кар’єрів.

Ґ. стало мешкав у П’ятничанах. У палаці були зібрані багатьма поколіннями Ґрохольських багаті колекції: мистецька, нумізматична, природнича, стародавньої та мисливської зброї, бібліотека (бл. 10 тис. томів). У возовні місти¬лася колекція екіпажів, які використовувалися протягом кількох останніх століть. У стайні сто¬яло завжди 36 породистих коней, що походили з арабського табуна → В. Жевуського, частина якого в 60-ті рр. XIX ст. перейшла до П’ятничан. Неподалік, у Чорному лісі, був розташований звіринець, закладений ще → Марціном Ґрохоль¬ським, – місце прогулянок вінничан, передусім школярів. П’ятпичанська палацова каплиця від 1906 р. вважалася філіальною у Вінницькій па¬рафії. Також Ґ. збудував у П’ятничанах на поч. XX ст. церкву.

Здзіслав Ґрохольський – польський комісар Подільської землі. Портрет**. Унизу його автограф, 18.ХІ.1910’’ (спр. 5, арк. 10***)

Після зречення царя за ініціативою Ґ. 6.ІІІ.1917’ у Вінниці було скликано нараду пред¬ставників міських громадських організацій (49). На ній з метою сприяння новому уряду утворе¬но Раду представників громадських організацій з виконавчим комітетом. Ґ., обраний головою цього комітету, фактично уособлював виконавчу владу в Подільській губ. Рос. війська, що стоя¬ли у Вінниці, саме перед ним складали присягу Тимчасовому уряду.

Палац Ґрохольських у П’ятничанах Світлина, перед 1914 р.**

На III з’їзді пол. організацій в Україні (т. зв. Пол. з’їзд на Русі), який прохо¬див у Києві 18-24.VI.1917’, він був головою, а матеріали з’їзду того ж року видав у Вінниці під назвою «Zjazd Polski na Rusi». За призначенням Пол. виконавчого комітету в Україні, підтвердже¬ним виборами на Поділлі, у 1917-20 рр. був пол. комісаром Подільської землі. Ініціював створен¬ня у Вінниці 1917 р. торговельної гімназії зі спільним навчанням у приміщенні державної жіночої гімназії. Гімназія проіснувала до кінця 1919 р., під кінець уже в приватних приміщен¬нях. Як член головного правління (скарбник) просвітницького т-ва «Польська Мацєж Шкі¬льна на Поділлі», створеного 15.V.1917′ у Він¬ниці, закуповував у Києві підручники, а в кінці 1917 р. разом з → Ф. Ярошинським, → Р. Бнінським і деякими іншими пол. поміщиками при¬дбав одну з найбільших у Вінниці друкарень, відому як «Друкарня Нєпокойчицької» та пере¬йменовану на «Польську друкарню у Вінниці». Вона друкувала для т-ва програми й підручни¬ки, передусім букварі, книги релігійного зміс¬ту (катехізис і молитовники), популярні лекції, працю В. Студніцької «Skąd się wzięli Polacy na Rusi» й ін., а крім того, тижневі газети «Przegląd Rolniczy» i «Życie Polskie». У будинку Ґ. (можли¬во, на вул. Хлібній) містився подільський центр Центрального громадянського комітету Королів¬ства Польського в Росії. Дружина Ґ. опікувалась пол. жовнірами й репатріантами, які повертали¬ся зі сходу.

Марія із Солтанів. Французька пастель** Дружина Здзіслава Ґрохольського

Під час революції завдяки допомозі місце¬вих селян і робітників, а також вінницьких віз¬ників багато полотен і цінних предметів (навіть меблів) Ґ. зумів вивезти з П’ятничан до Вінниці. Однак більша частина залишилася на місці і зго¬ріла разом з палацом, підпаленим у ніч з 17 на 18.1.1918, або ж була розграбована. За правлін¬ня гетьмана П. Скоропадського влітку 1918, Ґ., повернувшись до П’ятничан, зумів покрити зам¬кові мури дахом і таким чином уберегти їх від остаточної руйнації. У Вінниці колекції ввійшли 1918 р. до новоствореного краєзнавчого музею. 13.ХІ.1918 Ґ. вивіз сім’ю з Вінниці до Варшави восени 1919 р. приїздив на Поділля за матір’ю та сестрою. З кінця квітня до середини червня 1920 р. перебував у Вінниці, 16.V брав участь у прийомі → Ю. Пілсудського в місті, яке ста¬ло тимчасовою столицею УНР. У той час зумів вилучити з краєзнавчого музею частину родин¬них зібрань і вивезти їх до Варшави та набутого р. мастку Понятув (1944 р. всі колекції загинули як у столиці, так і в новій сільській сади¬бі Г.). У 1920 р. був офіцером зв’язку в доброво¬льчій кінноті майора Яворського.

Здзіслав Ґрохольський. Світлина**

У Польщі очолив Коло поляків руських зе¬мель, коштом якого була видана його праця «Kre¬sowe ziemie ruskie najjaśniejszej Rzeczypospolitej» («Кресові руські землі найяснішої Речі Посполи¬тої», В., 1929), присвячена пол. землеволодінню на укр. теренах. Крім того, був головою Союзу захисту поляків, які постраждали через війну й революцію. Співзасновник мережі закладів боєприпасів «Pocisk SA», протягом 7 років очо¬лював її правління. Був також співзасновником фірми «Lechita-Naftowa SA» (пол.-норв. товари риба, сітки, бот «Syrokomla»).

Працював над історією свого роду, зокрема написав стазті «Pietniczany» («Л’ятиичани», «Pamiętnik kijowski», t. III, Лон., 1966) i «Skała» («Скала», там же, t. IV, Лон., 1980). Був командо¬ром Рицарського ордену Божогробців – страж¬ником ікони Пресвятої Діви Марії Летичівської,
Помер 10.11.1968 в Сколімуві. Був одружений (шлюб 11.VIII.1910 в Кракові) з Марією Солган (15.VII.1889, Анінськ -1963), донькою Богдана Віктора, зубожілого поміщика, та Марії з Солтанів, племінницею міністра внутрішніх справ Польської Республіки В. Солтана. їхній шлюб був надзвичайно вдалим. Марія, «розумна, осві¬чена, з різнорідними здібностями, була наймилішою товаришкою свого чоловіка, коханою матір’ю десятьох дітей, досконало вихованих, милою господинею, завжди і для кожного повною доброти» (s. 139*). У незалежній Польщі була членом правління Т-ва допомоги пол. дітям і молоді з кресів (заснованого 1920 р. у Варша¬ві). Бл. 1914-20 рр. у П’ятничанах жила її сестра Тереса (1901-1973), від 1928 р. черниця католи¬цького ордену францисканок-місіонерок Марії під іменем Марії Феліцити від Хреста, відома самовідданим доглядом прокажених у Китаї, В’єтнамі й Аргентині.

Ґрохольські мали дітей: Марію (2.VI.1911, П’ятничани -1940, під Кароліном коло Вар¬шави), → Станіслава, Гелену (*6.11.1914, П’ятничани), заміжню (шлюб 30.Х.1943 у Варшаві) за Єжи Брикчинським, Владислава (18.IV.1915, П’ятничани -1940, Катань), Ка- зімєжа (21.1.1917-1996), одруженого вперше (шлюб 2.УІІ.1946 в Лондоні) з гр. Зофією Ельжбєтою Баворовською, удруге – від 1989 р. з Анною Свертшков, Міхала (1918-6.ІХ.1939, під Пьотркувом Трибунальським), А дама (1922– 19.VIII.1944, під Нєпорентом коло Варшави), Тадеуша (1925-19.VIII.1944, під Нєпорентом), Єремі Єжи (*8.11.1927, Варшава), етнографа, одруженого (шлюб 1.VIII. 1970) з Ружею Довґялло, і Генрика (*28.IV.1933, Понятув), істори¬ка, одруженого з Емілією Пєкаж. У ДАВО збе¬рігається кореспонденція Ґ. та інші документи, пов’язані з його діяльністю.

**Aftanazy, t. 10, s. 287, 307-310(303*); Boniecki, t. VII, s. 67; Epsztein, s. 194; Iwański, s. 412-413; Orłowski, s. 45; *Sobańska, s. 9, 11, 13, 14, 19, 23, 27, 35, 37-39, 41, 43, 48, 51, 53, 56, 57, 66, 68, 70, 71, 73, 76, 80, 82,118,138-139,153,162,174,183-184,199-203 (13*, 201-203*); Urbański (1), s. 65; Uruski, t. IV, s. 380; Zięba A. A. Sołtanówna Teresa //PSB; Mądzik M., Korzeniowski M. Polskie organizacje społeczne i ratownicze w gubernii podolskiej w latach I wojny światowej //PK, t. VII, s. 144, 148; Walewski W. Wspomnienia o Podolu //PK, t. III, s. 55; Grocholski Z. Pietniczany // Ibid., s. 84-95; Świderska W. Polska Macierz Szkolna na Podolu//Ibid., s. 142-145; Walewski S.C.K.O. w Winnicy na Podolu //Ibid., s. 152, 153; Łazowski J. Okruchy wspomnień o Winnicy //Ibid., s. 227; Podhorski Z. Społeczeństwo polskie na Ukrainie wobec wydarzeń politycznych w Rosji //PK, t. IV, s. 156, 159; — AK, 1909, c. 93, 95, 289; Вся Винница, c. 34, 38, 40, 63, 97, 101, ПО; Отчет ОП ПОСХ, 1906, с. 125-135; Протоколы экспертных комиссий по присуждению наград на Винницкой сельскохозяйствeнной выставке 1-8 сентября 1912 года. – Вин., 1912, с. 2, 4; Списки по всей Подол. губ., [паг. 30], с. 2, [паг. 37], с. 1; Список дворян Подол. губ., с.165; Список членов ПОСХ, с. 1,4; Брнлл и м г Г. К нсторни Вииницкого областного краеведческого музея, Вин., 1968 (рукопись), с. 23, 25, 107, 307-309; Вишневский (П, с. 7, 15,42; Храїцсвськнй М. Вінни¬цька державна друкарня ім. Леніна, Він.. 1930, с. 20–21; Подільська воля, 1917, № 2/3, с. 18: Подол. хоз., 1915, № 5, с. 30, № 6. с. 15; Справ, лист.. 1909. № 5/6, с. 11, № 11, с. 18,1913. Хе 5. с.6. 8; Зкон. жизнь Подолии] 1917, № 1, с. 48; Юго-Запад. край. 1915. № 188, с. 2, № 206, с. 2, № 210, с. 2, № 219. с. 1. № 221, с. 1,И226, с. 2; 1916, № 47, с. 2, № 170. с. 2. 3: 1917. № 62. с. 1, 2; — ДАВО: ф. 174. оп. 3. спр. 172.328,1759,1977,2177,2319, 2321, 2401, 2667, 2834, 3334. 3442, 3486. 3902, 4015, 4119, 4253, 4496, 4532. 4783. 4789. 5033. 6047, 6073, 6130. 6282, 6381. 6398; ф. 174. оп. 12, спр. 512; ф. 255, оп. 1. спр. 32, арк. 9 зв.-12: ф. 255, оп. 4. спр. 2, арк. 23- 24 зв.. 55-62 зв.. 67-68. 72. 75-76. 86, 86-87; ***ф.866, оп. 1, спр. 2. 5. 14. 16. 27. 36. 38-43, 67, 70-75, 79, 80; ф. 904, оп. 4. спр. 2. арк. 9 зв.-10.; ф. 904. оп. 11, спр. 44, арк. 32 зв.-33. спр. 58. арк. 13 зв.-14, спр. 63, арк. 26 зв-27: ф. 905. оп. 2. спр. 25, арк. 7 зв.-8. — [Ін¬формація Г. Ґрохольського].